September 9, 2026
.png)
Українські ІТ-фахівці, маркетологи та консалтингові компанії дедалі активніше працюють із замовниками з Таїланду — від тайських стартапів і готельних мереж до місцевих представництв міжнародних брендів. Водночас саме на етапі підписання договору чи отримання першого платежу з'являється практичне питання: чому тайський банк чи бухгалтерія замовника утримує з інвойсу 15%, і чи означає це, що дохід оподатковується двічі — в Таїланді та в Україні. Відповідь дає Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Таїланд про уникнення подвійного оподаткування, підписана 10 березня 2004 року і чинна з 24 листопада 2004 року, а також практика застосування тайського податкового законодавства.
Важливо одразу зауважити: Конвенція станом на 2026 рік застосовується зі змінами, внесеними Багатосторонньою конвенцією MLI (Multilateral Instrument) — Україна ратифікувала MLI 2019 року, Таїланд — 2022 року. Це означає, що до договору автоматично додається так званий principal purpose test (тест основної мети): якщо податкові органи встановлять, що головною метою структури чи операції було саме отримання пільги за Конвенцією, у пільзі може бути відмовлено. Це прямо стосується схем, які виглядають як штучне "перекладання" консалтингового доходу через українського ФОП лише заради нижчої ставки.
Перше, що потрібно визначити при структуруванні договору, — це до якого виду доходу за Конвенцією належить винагорода за послуги. Це не формальність: від кваліфікації залежить, чи має Таїланд взагалі право оподатковувати такий дохід.
Дохід консалтингової чи маркетингової компанії, як правило, не є "роялті" у розумінні статті 12 Конвенції — ця стаття охоплює платежі за використання авторських прав, патентів, торгових марок, ноу-хау чи промислового обладнання, а не оплату за виконану роботу чи надані послуги. Однак межа буває тонкою: якщо в межах "маркетингових послуг" фактично передається право користування розробленою методикою, базою даних, алгоритмом чи бренд-буком, тайський контрагент чи податковий орган може перекваліфікувати частину платежу в роялті зі ставкою утримання до 15% за пунктом 2 статті 12. Тому в договорі варто чітко відокремлювати оплату за виконання робіт від будь-якої передачі прав на результати інтелектуальної діяльності.
Якщо послуги надає українське ТОВ, застосовується стаття 7 Конвенції "Прибуток від підприємницької діяльності": прибуток підприємства оподатковується тільки в державі його резидентства, якщо тільки воно не здійснює діяльність у другій державі через розташоване там постійне представництво. Якщо ж послуги надає фізична особа-підприємець особисто (як консультант, а не через компанію), радше застосовується стаття 14 "Незалежні особисті послуги" — з аналогічною логікою: дохід оподатковується лише в Україні, за винятком випадків наявності "постійної бази" в Таїланді або перебування там 183 дні й більше протягом дванадцятимісячного періоду.
Отже, ключовий висновок обох статей однаковий: сама лише наявність тайського замовника не дає Таїланду права на оподаткування доходу. Право оподаткування виникає лише тоді, коли в Таїланді формується постійне представництво (для ТОВ) або постійна база чи тривале фізичне перебування (для ФОП).
Стаття 5 Конвенції містить спеціальне положення, важливе саме для сервісного бізнесу: надання послуг, включно з консультаційними, резидентом однієї держави через найманих працівників чи інший персонал утворює постійне представництво, якщо така діяльність у межах одного й того самого чи пов'язаного проєкту триває в сукупності понад 6 місяців протягом будь-якого дванадцятимісячного періоду.
Це означає, що короткострокові відрядження співробітників українського ТОВ до Таїланда для впровадження маркетингової стратегії чи навчання персоналу замовника самі по собі не створюють постійного представництва, доки їхня сукупна тривалість у межах одного проєкту не перевищує піврічного порогу. Водночас MLI додатково передбачає правило "розділення контрактів" (anti-fragmentation rule): періоди роботи кількох тісно пов'язаних підприємств на тому самому проєкті підсумовуються, тож штучний поділ одного контракту на кілька коротших між пов'язаними особами не дозволяє обійти цей поріг.
Для суто дистанційних консалтингових і маркетингових послуг, які надаються з України без фізичної присутності персоналу в Таїланді, ризик виникнення постійного представництва за цією статтею практично відсутній. Саме тому дистанційний формат роботи є найбільш податково безпечною моделлю для українського бізнесу, що обслуговує тайських клієнтів.
На практиці навіть за відсутності постійного представництва українська компанія чи ФОП стикається з тим, що тайський платник утримує withholding tax. Причина — у внутрішньому тайському законодавстві: відповідно до розділу 70 Revenue Code Таїланду, компанія-резидент, яка сплачує дохід іноземній компанії, що не провадить діяльність у Таїланді, зобов'язана за замовчуванням утримати податок за ставкою 15% від суми платежу за послуги — незалежно від того, де фактично виконувалися роботи, і незалежно від наявності постійного представництва.
Іншими словами, обов'язок утримання виникає автоматично за тайським внутрішнім правом, а звільнення чи зменшення ставки за Конвенцією не застосовується "само собою" — його потрібно окремо підтвердити документально. Якщо цього не зробити, тайський контрагент утримає 15%, і саме ця сума фактично і є тим "подвійним оподаткуванням", про яке йдеться у назві статті: той самий дохід один раз оподатковується в Таїланді через утримання, а другий раз — в Україні як частина доходу ФОП чи прибутку ТОВ.
Щоб тайський платник міг правомірно не утримувати податок (або утримати за зниженою ставкою) вже в момент виплати, українському отримувачу доходу потрібно надати пакет документів, що підтверджує право на застосування Конвенції:
На практиці підготовку цього пакета варто розпочинати ще до підписання контракту, а не після першого утримання податку: якщо тайський платник вже утримав 15% і перерахував їх до бюджету, повернення цієї суми через процедуру рефанду в Таїланді є значно довшим і складнішим процесом, ніж застосування пільги "на вході".
Навіть якщо тайський платник з тих чи інших причин утримав податок і звільнення від нього отримати вже не вдалося, повністю подвійного оподаткування можна уникнути через статтю 23 Конвенції. Вона встановлює кредитний метод: сума податку, сплаченого в Таїланді щодо певного доходу, зараховується як знижка проти українського податку, що припадає на цей самий дохід, — але в межах суми, яка відповідає українському податку з цього доходу, а не більше.
Для ТОВ на загальній системі оподаткування цей механізм реалізується через статтю 13 Податкового кодексу України — залік іноземного податку на прибуток за наявності підтвердження, виданого компетентним органом Таїланду (Revenue Department), про фактично утриманий та сплачений податок. Довідку тайського withholding tax certificate потрібно зберігати й за потреби перекладати та легалізовувати, оскільки саме вона є первинним підтвердженням для заліку.
Окремо варто зупинитися на ситуації, найбільш чутливій для українського ІТ- та консалтингового ринку: ФОП на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок групи 3). Конвенція 2004 року в переліку податків, на які поширюється її дія, прямо називає "податок на прибуток підприємств" та "податок з доходів фізичних осіб", проте не згадує єдиний податок як окремий інструмент, оскільки на момент підписання договору спрощена система в її нинішньому вигляді ще не існувала.
Це створює практичну невизначеність: формально єдиний податок замінює податок на доходи фізичних осіб, і компетентні органи, як правило, погоджуються поширювати на нього дію конвенцій у частині визначення резидентства й розподілу прав на оподаткування. Водночас механізм заліку іноземного податку, передбачений для платників ПДФО та податку на прибуток, безпосередньо не розрахований на спрощену систему: у ФОП на єдиному податку немає бази, від якої можна відняти сплачений за кордоном податок, — податок сплачується від обороту, а не від чистого прибутку з урахуванням заліків. Тому якщо тайський платник все ж утримає 15% з інвойсу, ФОП-платник єдиного податку фактично втрачає можливість компенсувати цю суму в Україні, і вона стає прямим додатковим видатком, а не подвійним оподаткуванням у класичному розумінні.
Практичний висновок: для ФОП значно важливіше не постфактум шукати механізм заліку, а заздалегідь домогтися застосування звільнення від утримання на етапі виплати — через довідку про резидентство та належно оформлений договір. Для проєктів з регулярними й великими сумами платежів варто також оцінити, чи не доцільніше працювати через ТОВ на загальній системі, де механізм заліку іноземного податку працює прогнозовано.
З огляду на викладене, при підготовці договору з тайським замовником на консалтингові чи маркетингові послуги варто врахувати кілька моментів.
Конвенція між Україною і Таїландом дає українському бізнесу законний інструмент не сплачувати податок з доходу від консалтингових і маркетингових послуг двічі, проте цей інструмент не працює автоматично. Він вимагає завчасної підготовки документів, коректного формулювання предмета договору та розуміння різниці між формальним звільненням від утримання податку в момент виплати і подальшим заліком уже сплаченого податку. Для ТОВ на загальній системі ризики здебільшого керовані завдяки чіткому механізму заліку за статтею 13 Податкового кодексу. Для ФОП на єдиному податку ключовим є саме запобігання утриманню тайського WHT ще на етапі структурування договору, оскільки постфактум компенсувати цю суму в Україні суттєво складніше.
Будьте в курсі останніх ринкових новин, юридичних рекомендацій та можливостей для налагодження ділових контактів у рамках таїландсько-українського бізнес-коридору.
Веб-сайт: thaiukraine.org
Електронна пошта: info@thaiukraine.org
LinkedIn: Thai-Ukrainian Chamber of Commerce