Таїланд робить ставку на інвестиції: уряд обіцяє прискорення ВВП, але бюджетна арифметика поки не сходиться

September 29, 2026

Влітку 2026 року тайське Міністерство фінансів переглянуло прогноз зростання економіки на поточний рік у бік підвищення — до 2,5% замість 1,6%, закладених у квітневому прогнозі. За словами директора Fiscal Policy Office Вініта Вісетсуванапума, прискорення забезпечують експорт, приватні інвестиції та споживання, підкріплені державною економічною політикою. Ще раніше подібний сигнал давав і сам віцепрем'єр-міністр та міністр фінансів Екніті Нітітанапрапас, заявляючи навесні 2026 року, що очікує зростання економіки понад 3% протягом наступних одного-двох років саме завдяки новій хвилі інвестицій. Для країни, яка з часів пандемії COVID-19 стабільно відстає від сусідів по регіону — В'єтнаму, Індонезії, Філіппін, — ставка на інвестиції перестала бути просто риторикою і оформилася в офіційну лінію економічної політики на найближчі роки.

‍

Водночас саме 2026 рік показав, наскільки нестійкою є ця траєкторія: протягом року урядові й незалежні прогнози щодо тайського ВВП змінювалися по кілька разів, коливаючись від 1,5% до 3%, залежно від того, що вважати базовим сценарієм — вплив американських тарифів, конфлікт на Близькому Сході, зміну уряду після виборів у лютому 2026 року чи вересневі повені в Бангкоку. Ця стаття розбирає, з чого саме складається офіційний оптимізм Бангкока, наскільки він підкріплений цифрами і що конкретно означає "інвестиційна" політика для бізнесу, який працює або планує заходити на тайський ринок.

‍

Політичний контекст: нова команда за штурвалом

‍

Щоб зрозуміти логіку нинішньої економічної політики, важливо тримати в полі зору політичний фон. Прем'єр-міністром Таїланду з вересня 2025 року є Анутін Чарнвіракул, лідер партії Bhumjaithai та колишній будівельний магнат, який очолив уряд після відставки Петхонгтарн Чінават за рішенням Конституційного суду. Анутін пообіцяв провести дострокові вибори, і вони відбулися 8 лютого 2026 року; за їхніми результатами 19 березня 2026 року парламент повторно обрав його прем'єром, а 6 квітня склад оновленого кабінету привели до присяги. Портфель віцепрем'єра і міністра фінансів у цьому кабінеті зберіг за собою Екніті Нітітанапрапас, який прийшов на цю посаду ще в квітні 2026-го, тобто саме на межі енергетичної кризи, спричиненої черговим загостренням на Близькому Сході.

‍

Отже, команда, яка зараз формулює "інвестиційну" стратегію, працює менше року і робить це в умовах коаліційного уряду з відносно вузьким політичним запасом міцності, торговельного протистояння зі США та слабшої, ніж у регіональних конкурентів, макроекономічної динаміки останніх п'яти років.

‍

Цифри, які стоять за оптимізмом

‍

Переглянутий липневий прогноз Мінфіну на 2026 рік передбачає зростання експорту в доларовому вираженні на 12,5% (проти попередніх 6,2%) завдяки поліпшенню попиту з боку основних торговельних партнерів, і зростання імпорту на 19%, що міністерство пов'язує саме з прискоренням приватних інвестицій — тобто зростанням ввезення машин, обладнання та капітальних товарів. Приватні інвестиції, за цим прогнозом, мають зрости на 9%, приватне споживання — на 2,7%, а державне споживання і публічні інвестиції — відповідно на 1,5% і 3,2% завдяки вчасно прийнятому бюджету на 2027 фіскальний рік.

‍

За півроку 2026-го приплив прямих іноземних інвестицій, за оцінкою Мінфіну, склав 187 млрд батів — на 68,3% більше, ніж роком раніше. Board of Investment зафіксував ще масштабнішу картину: за перше півріччя 2026 року загальний обсяг поданих інвестиційних заявок сягнув 1,47 трлн батів (близько 47,5 млрд доларів) за 1299 проєктами — на 37% більше, ніж рік тому, причому заявки від іноземних інвесторів зросли на 80%, до 44 млрд доларів. Для порівняння: весь 2025 рік BOI закрив із показником 1,87 трлн батів заявлених інвестицій за 3370 проєктами, що вже саме собою було рекордом за обсягом (+67% рік до року) і за кількістю проєктів (+11%).

‍

Головним інструментом, якому чиновники приписують цей ефект, лишається міжвідомчий механізм прискореного розгляду великих проєктів Thailand FastPass, а також секторальна фокусировка на "новій S-подібній кривій" — електроніці, напівпровідниках, дата-центрах і відновлюваній енергетиці. Так, за оцінкою BOI, лише за три роки (2023 — середина 2026) Таїланд залучив заявки на 26,8 млрд доларів у сектор напівпровідників і високотехнологічної електроніки за 880 проєктами, причому виробництво друкованих плат (PCB) само по собі становить 9,85 млрд доларів за 224 проєктами — настільки, що більше половини найбільших світових виробників PCB уже обрали Таїланд виробничою базою. У серпні 2026 року BOI повідомляв про фактично освоєні (а не лише заявлені) капітальні витрати у високотехнологічному виробництві на рівні 16,1 млрд доларів за перше півріччя, половина з яких припала на напрямки, пов'язані зі штучним інтелектом — оптичні трансивери, фотоніку, накопичувачі даних і ті самі друковані плати.

‍

Паралельно керівництво флагманської індустріальної зони Eastern Economic Corridor (EEC) заявляє про очікування приватних інвестицій у зоні на рівні до 2,5 трлн батів у 2027 році — і розраховує, що саме цей приплив, разом з іншими секторами, здатен підняти середньорічне зростання ВВП до близько 5% у період 2023–2027 років, хоча ця конкретна оцінка виглядає суттєво оптимістичнішою за офіційні макропрогнози Мінфіну.

‍

Чому попередні прогнози стабільно виявлялися занадто оптимістичними

‍

Історія останніх кількох років — це історія майже безперервного перегляду прогнозів у бік зниження, а не підвищення. У січні 2026 року Мінфін знизив оцінку зростання за 2025 рік до 2,2% (з 2,4%) після слабкого третього кварталу (лише 1,2%) і одночасно опустив прогноз на 2026 рік до 2,0%. Bank of Thailand у лютому 2026 року вже говорив про можливе уповільнення до близько 2,0% з 2,4% роком раніше, а до того, у жовтні 2025-го, взагалі закладав орієнтир нижче 2,2% на тлі американських тарифів. Лише влітку 2026-го, коли за оцінками експортерів ефект тарифів виявився менш руйнівним, ніж очікувалося, а BOI зафіксував рекордний приплив заявок, оцінки почали рухатися вгору — спершу до 2,0–2,5%, а потім і до 2,5% у липневому перегляді ФРО.

‍

Головні структурні перешкоди, які роками стримують тайську економіку, за оцінками самого центробанку, — це високий рівень боргу домогосподарств, зміцнення бата (яке підриває цінову конкурентоспроможність експорту й туризму) та вповільнення продуктивності на тлі старіння населення. Bank of Thailand з жовтня 2024 року послідовно знижував облікову ставку — сумарно на 150 базисних пунктів, до історичного мінімуму в 1,00% на початку 2026 року, — намагаючись підтримати внутрішній попит, хоча сам регулятор публічно визнавав, що ефективність подальшого пом'якшення монетарної політики обмежена, а зростання, найімовірніше, залишатиметься "нижчим за потенціал" і "нерівномірним між секторами" — саме через структурні, а не циклічні причини.

‍

Саме тому нинішня риторика уряду зміщує акцент з монетарного стимулювання на інвестиційне: якщо зниження ставки вже вичерпало основний ресурс, драйвером має стати приплив нового капіталу — як державного, так і приватного, вітчизняного та іноземного.

‍

Регіональний контур: чому "2,5%" — це не привід для святкування

‍

Важливо розуміти масштаб порівняння. Сусіди Таїланду по Південно-Східній Азії — В'єтнам, Індонезія, Філіппіни — упродовж останніх кількох років стабільно демонстрували темпи зростання ВВП у діапазоні 5–6% на рік, тоді як тайська економіка з 2020 року жодного разу не наближалася до цього рівня, коливаючись переважно в межах 1,9–2,9%. Саме тому навіть перегляд прогнозу до 2,5% сприймається офіційним Бангкоком не як привід для святкування, а як повернення до посереднього, а не проривного темпу. Це пояснює, чому влада формулює мету не просто "прискорити зростання", а конкретно повернути показник вище 3% і водночас підняти частку інвестицій у ВВП до рівня, який історично асоціюється саме зі стрибками зростання у В'єтнамі та Індонезії.

‍

Мета на десятиліття: 30% ВВП інвестицій і топ-20 у світі

‍

1 серпня 2026 року Екніті Нітітанапрапас, головуючи в Спільному державно-приватному комітеті з вирішення економічних проблем (кор.), оголосив про створення п'яти робочих груп, покликаних повернути економіку до потенційного зростання понад 3% — так званої мети "три плюс". Паралельно поставлено ще амбітніше завдання: підняти сукупний обсяг державних і приватних інвестицій із нинішніх 22–23% ВВП до 30%, а до 2029 року вивести Таїланд у топ-20 найконкурентоспроможніших економік світу за міжнародними рейтингами.

‍

У серпневій презентації для інвесторів на форумі Thailand Focus заступниця міністра фінансів Сантітарн Сатіратай сформулювала діагноз прямо: структурний потенціал зростання країни ослаб через застарілу модель, яка спирається на скорочувану робочу силу і слабку динаміку продуктивності, а бракує саме інвестицій — за її презентацією, співвідношення інвестицій до ВВП давно нижче за орієнтир у 30%, який вважається необхідним для стійкого зростання вище 3% на рік. Показово, що сама формула, яку запропонувало Міністерство фінансів для опису фіскальної політики, звучить як "зростання + ефективність + дисципліна", де саме зростання через інфраструктуру, приватні інвестиції та енергетичний перехід має "створювати фіскальний простір", а не витрачати наявний.

‍

Ще один напрям цієї стратегії — розвиток напівпровідникової галузі. У 2026 році уряд відновив роботу Національної ради з напівпровідників і передової електроніки (Semiconductor Board), затвердивши стратегію підготовки кадрів для понад 86 тисяч інженерів і техніків та поставивши мету залучити щонайменше 500 млрд батів (близько 15 млрд доларів) прямих іноземних інвестицій у сектор до 2029 року.

‍

Бюджет, який має нести це навантаження

‍

Наприкінці червня 2026 року уряд представив парламенту проєкт бюджету на 2027 фіскальний рік обсягом 3,79 трлн батів із запланованим дефіцитом, закладаючи в основу зростання ВВП на рівні 1,7–2,7% (середнє значення 2,2%) — суттєво обережніше, ніж пізніший липневий прогноз ФРО у 2,5%. Державний борг станом на квітень 2026 року сягнув 66,66% ВВП (12,8 трлн батів), наближаючись до встановленої фіскальним законодавством стелі у 70%; за оцінками профільних видань, публічний борг продовжує залишатися в межах фіскальних правил, але простір для маневру звужується.

‍

Саме тут проявляється головна суперечність між риторикою і практикою. Опозиція звернула увагу на структуру видатків: частка інвестиційних витрат у новому бюджеті скоротилася приблизно на 70 млрд батів (6,9%) і опустилася до 20,8% від загального обсягу, тоді як поточні видатки — зарплати держслужбовців і соціальні виплати — наближаються до 74%. Депутатка від опозиційної People's Party Сірікання Тансакун публічно критикувала уряд за широке використання формулювань про штучний інтелект у бюджетних статтях (за її словами, це стало своєрідним "універсальним поясненням" для нових асигнувань, попри те, що бюджет Міністерства цифрової економіки справді зріс на 30%, до 13,6 млрд батів). Директор Парламентського бюджетного офісу Такун Чулінторн, зі свого боку, публічно висловив сумнів, що за такого падіння частки інвестиційних видатків заявлені цілі щодо зростання реалістично досяжні саме за рахунок бюджетного фінансування.

‍

Іншими словами, декларація про "рік інвестицій" і фактична бюджетна арифметика поки що рухаються в дещо різних напрямках: держава розраховує компенсувати скорочення бюджетних капітальних видатків ефектом "витіснення" приватних інвестицій (crowding-in) через мегапроєкти інфраструктури та пільги BOI, а не власними прямими вкладеннями.

‍

Туризм: другий двигун, який втратив колишню тягу

‍

Поряд з інвестиціями другим традиційним двигуном тайської економіки залишається туризм, який формує близько 10–12% ВВП. І саме тут 2026 рік показав, наскільки нестабільним може бути навіть, здавалося б, найбільш передбачуваний сектор. Ще в листопаді 2025 року Управління з туризму Таїланду (TAT) анонсувало план залучити 36,7 млн іноземних туристів і 2,8 трлн батів доходу у 2026 році за допомогою нового бренду "Trusted Thailand", покликаного відновити довіру мандрівників після падіння китайського й інших короткодистанційних ринків. Однак уже влітку 2026-го TAT знизила орієнтир до 30–34 млн прибуттів (тобто приблизно на 18% нижче початкової цілі) через нестабільність на Близькому Сході, обмеження авіасполучення та волатильність цін на нафту, скоригувавши й прогноз доходу до близько 2,58 трлн батів.

‍

Аналітики Kasikorn Bank і Таїландської готельної асоціації виявилися ще обережнішими, прогнозуючи 33–34 млн прибуттів — тобто фактичну стагнацію індустрії на рівні, який усе ще нижчий за допандемічні піки. Показово, що галузь дедалі відкритіше говорить про перехід від стратегії "більше туристів" до стратегії "цінніший турист": наприклад, у січні 2026 року кількість іноземних відвідувачів впала на 11,6% рік до року, тоді як валютні надходження від туризму залишилися високими, а середні витрати на одну поїздку зросли. Причина та сама, що й для експортерів: міцніший бат робить Таїланд відносно дорожчим напрямком порівняно з В'єтнамом чи Індонезією, тоді як довгі маршрути з Європи, США та Японії частково компенсують випадання короткодистанційних ринків.

‍

Валюта, тарифи і ризики, які визнає сам уряд

‍

Прогнози Мінфіну і центробанку прямо перелічують фактори, здатні похитнути картину зростання. По-перше, це зміцнення бата: валюта подорожчала приблизно на 9% до долара у 2025 році і продовжила зростання у 2026-му, що BOT прямо називає чинником, який "звужує фінансові умови для експортерів", особливо тих, хто працює в цінових сегментах із гострою конкуренцією і низькою маржею. По-друге, це тарифна політика США: протягом 2026 року Таїланд вів переговори про додаткові звільнення від американських мит для щонайменше 78 категорій експортних товарів, а окремі галузі експорту зафіксували несподіване зростання поставок до США попри дію тарифів — що ілюструє, наскільки нерівномірним є вплив торговельної політики на різні сектори тайської економіки. По-третє, це погодний фактор: цьогорічний Ель-Ніньйо вже обернувся масштабними повенями в Бангкоку у вересні 2026 року, порушивши роботу аеропортів, торгівлі та частини промисловості в найгустонаселенішому регіоні країни.

‍

Показово, що навіть у документах самого центробанку зустрічається формулювання про те, що зростання "залишатиметься нижчим за потенціал і нерівномірним між секторами", а причини цього — структурні, а не тимчасові. Тобто визнання проблеми продуктивності та інвестиційного дефіциту звучить не лише в риториці опозиції, а й у офіційних документах монетарної влади.

‍

Що інвестиційна ставка означає на практиці для бізнесу

‍

Помітно, що паралельно з макроекономічними обіцянками Таїланд протягом 2026 року просунув кілька регуляторних реформ, які прямо адресують типові скарги іноземного бізнесу на бюрократію та непрозорість, і які варто розглядати саме як інструментальну частину "інвестиційної" стратегії, а не окремі технічні новини.

‍

8 липня 2026 року в Royal Gazette опубліковано новий закон про спрощення ліцензування — Facilitation of Licensing and Public Services Consideration Act B.E. 2569, який замінює аналогічний закон 2015 року. Він вводить концепцію "головної ліцензії" (у професійному вжитку — "Super License"), механізм "мовчазної згоди" (deemed approval), обмежує право відомств повторно вимагати документи, що вже є в державних реєстрах, і запроваджує централізований електронний центр подання заяв та платний прискорений розгляд. Основна частина закону набуде чинності лише 4 січня 2027 року й застосовуватиметься вибірково — до тих видів діяльності, які уряд окремо визначить королівськими указами. Тобто ключове питання для конкретного інвестора — не "чи діє закон загалом", а "чи поширюється прискорений режим саме на потрібну йому ліцензію".

‍

Другий приклад — сектор дата-центрів, куди у 2025–2026 роках спрямовано рекордний потік інвестиційних заявок (лише в першому кварталі 2026 року вони становили більшість від загального рекордного обсягу поданих у BOI проєктів, що перевищив 1 трлн батів). Замість чистого стимулювання уряд у серпні 2026 року створив міжвідомчий Data Centre Business Policy Committee на чолі з віцепрем'єром, до складу якого увійшли міністри цифрової економіки, внутрішніх справ і енергетики, а також керівники BOI, регулятора енергетики, регулятора телекомунікацій та Національного офісу водних ресурсів. Завдання комітету — узгодити темпи залучення таких інвестицій із реальною спроможністю енергетичної та водної інфраструктури, а не лише рахувати заявлені, а не фактично освоєні суми. Положення при цьому не створює окремої системи ліцензування дата-центрів і не скасовує повноважень уже наявних регуляторів — це радше механізм міжвідомчої координації.

‍

Третій приклад — посилення контролю за номінальними акціонерними структурами. З 1 серпня 2026 року діє наказ Департаменту розвитку бізнесу (DBD) № 2/2569, який консолідував два попередні окремі механізми і зобов'язує детальніше документувати реальний рух коштів тайських співвласників у структурах на кшталт звичного розподілу часток 51/49 — тобто не лише факт наявності грошей, а хто, звідки, коли і на який рахунок їх перерахував. Це не заборона іноземних інвестицій і не автоматична презумпція проблемності будь-якої компанії з іноземним акціонером — головне питання полягає в тому, чи є тайський співвласник реальним інвестором. За задумом регулятора, це той самий принцип, що і в реформі ліцензування: менше бюрократичних перепон для добросовісних інвесторів і більше уваги до штучних конструкцій, покликаних обійти обмеження Foreign Business Act B.E. 2542.

‍

Разом ці три реформи — спрощення ліцензування, галузева координація навколо дата-центрів і посилений комплаєнс щодо номінальних структур — формують доволі послідовну картину: держава намагається одночасно прискорити вхід для сумлінного капіталу і підвищити прозорість структур, через які цей капітал заходить, розглядаючи обидва напрями як частину однієї інвестиційної стратегії.

‍

Український контур

‍

Для українського бізнесу, який дедалі активніше працює з тайськими замовниками в консалтингу, маркетингу та ІТ, ці зміни важливі не менше за макроцифри. Оподаткування транскордонних послуг і надалі регулюється Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування між Україною і Таїландом, підписаною 2004 року (з урахуванням поправок багатосторонньої конвенції MLI, яку обидві країни ратифікували — Україна в 2019-му, Таїланд у 2022 році). А посилена увага DBD до реальної економічної суті корпоративних структур означає, що структурування присутності в Таїланді — чи то через ТОВ, чи через ФОП, який працює дистанційно, — варто узгоджувати не лише з податковими, а й з новими корпоративними правилами щодо номінального володіння та повноважень директорів.

‍

Висновок

Офіційна риторика Бангкока однозначна: інвестиції — головний двигун, здатний повернути економіку до зростання вище 3% і підняти Таїланд у топ-20 конкурентоспроможних країн світу до 2029 року. Липневий перегляд прогнозу до 2,5%, рекордний приплив заявок у Board of Investment та мільярдні цифри в напівпровідниковому й дата-центровому секторах підкріплюють цю картину реальними даними. Але бюджет на 2027 рік зі скороченою часткою капітальних видатків, борг, що наближається до законодавчої стелі, історія систематичних понижень попередніх прогнозів і застереження самого центробанку щодо структурних, а не циклічних обмежень нагадують, що між заявленими інвестиційними намірами й реально освоєним капіталом у Таїланді традиційно існує помітна дистанція. Регуляторні реформи 2026 року — від спрощення ліцензування до координації довкола дата-центрів і жорсткішого контролю номінальних структур — виглядають радше системною спробою скоротити цю дистанцію, ніж доказом того, що вона вже подолана.

‍

Приєднуйтесь до TUCC‍

‍

Будьте в курсі останніх ринкових новин, юридичних рекомендацій та можливостей для налагодження ділових контактів у рамках таїландсько-українського бізнес-коридору.

‍

Веб-сайт: thaiukraine.org

‍

Електронна пошта: info@thaiukraine.org

‍

LinkedIn: Thai-Ukrainian Chamber of Commerce

Tags:

startups

e-commerce

trade

digital innovations